Между роскошью и тоской(с)

Карабан чи Барабани? Що ж, спробуємо проаналізувати..

Карабан часом мені буває просто шкода. Абсолютна відірвана від життя людина, яка іноді нагадує поламаний приймач, що самостійно змінює хвилю. Але в цій всій ритміці життя - вона - повністю мас-медійно вільна людина, з природнім шармом і добротою. І справжніми, не награними емоціями. Яких зараз рідко зустрінеш навіть у дітей. Проте копнути глибоко все рівно не вдасться - якщо душі людей схожі на глибокі колодязі, то ця - суцільна чорна діра. І невідомо, де її кінець, і куди вона затягне. Хоча, за неї мені іноді буває дуже-дуже страшно.

Барабани. Добра дитина з розумними очима. І з величезною травмою душі. Тим не менше - мені дуже пощастило, що ми зустрілися з нею на цьому шляху, між сотнею речей і тисячі дрібниць. Бо рідко схожі люди зустрічаються. Не духовно, не зовнішньо, а просто зі схожими станами. То ж мені просто приємно. Бути. Разом.

А про кохання не будемо. Від нього суцільна туга.. Та й і так все ясно - почуття не черствіють. Якщо ти в них віриш, звичайно що..

Краще про вчора і сьогодні. Шалена ніч. ФКВУ - Гогольфест - 44 - Гогольфест. Дивні знайомства. Приємні. Пиво за 14 гривень, Умка (47 років, але ж як вона качає. Прекрасна), Юра-тьоска-земляк-поляк-на-однаковій-посаді-працюємо і його історії про міста-людей-речі-приказки, спання від психо-транс сет у кріслі, накритий пледом.
І світанок. Під Morcheeba. The people carrier, Takes care of our soul, Our safety barrier, Won't let us fall. З невідомими, але, безумовно, прекрасними особистостями. Але справа не в них, бо.. сонце. Я десь рік не бачив такого сонця. І місто, що прокидаючись, виходило з туману, як від сну. Пішохідний міст, як величезна золота доріжка, що йшла точно до сонця, ним же осяяна. А згодом, оголюючи шпилі міста. Три колони, що нібито тримають небо на своїх плацах.

Дякую всім за день)
В цілому, я вірю, що все вдасться.
І навіть, якщо не все..